Випускний =)
24 червня 2006 року відбувся ще один визначний день у моїй історії життя, перехід у доросле життя, остаточне прощання зі шкільним життям (хоча воно ще в ліцеї стало дорослим).
Випускний був стандартний, спочатку театр, потім клуб. Початок офіційної частини був запланований на 20:00. Не буду розповідати про все, що там було, але зашалом мені сподобалось майже все, крім виступу Н.Лобас (яка читала вірш, читала так, що наче хтось помер), жида Кушніра (який крім того, що має 100 книжок, які ніхто не читає, більш похвастатись нічим не може), жида Шамовича (Я не знаю за що його поважають, оскільки ніхуя не можа розв*язати не користуючись книжками з розв*язками. Він ще, коли йому задають важке питання чи задачу, так смішно думає спочатку про задачу, потім де знайти розв*язок, а потім біжить за ним. БУГАГА), йобнутої на всю голову мами Варі (Яка зі своїми страшними дочечками, особливо старша, заспівали якусь кончену пісню від якої, чесно кажучи, хотів блювати) і Боксера (За його пісню, бо він так дєрьмово грав на гітарі і співав, що треба було туфлем запустити). Усе інше мені сподобалось :) Сподобалась пісня Навари, сподобалась вистава і гра в ній однокласників та інше.
Після вручення атестатів нас відвезли на Труханів острів, де ми повині були “святкувати” випуск. “Святкування” відбувалося в клубі “Куба”, оформлення ресторану було гарне, як і його міце розташування. Після того, як ми пройшли декілька накачаних мудаків перед входом майже одразу сіли за стіл, батьки вже квасили.
ЇЖА. На столі майже нічого не було, навіть хліба! Були різні кончені салати, які далеко не вражали своїм смаком, з*їли ми цю ригню за хвилин 20 (було таке враження, що це закусон для бухалова). Далі нам ще принесли цієї ригні, її, мабуть, і по 200 грам не було на 1 особу за столом.
Напої. Було пачки 2-3 соку і 2-3 пляшки з йобнутим вином “Коктебель” (йобнутим, бо здавали ми по 200 гривень кожний), як з*ясувалося пізніше, батьки себе не обділили напоями, у них було “Мартіні”, “Закарпатсьякий коньяк” і ще різна круть. Таке враження, що святкували батьки…
Десерт. Принесли на кожний стіл по тарілці блювотини, що звалася “Черешні + полуниця”. Складалося враження, що купили десерт тільки, що на базарі, перед закриттям, і що десерт ніхто не мив.
P.S. Коли я голодний я не тримаю себе в руках, у мене починаэться нервовий зрив, накопичується злість і я бачу усюди лише негатив.
Оскільки не було, що пити і їсти, всі були інертними. Тамада намагався нас веселити своїми тупими жартами (до цього я вважав, що бути тамадою важко). Діджей був мудак. Буду відвертий, без спиртного майже (бо було бидло, яке єбашило горілку з горла біля туалету) ніхто не став розкутий, тому щастя було мало на обличчях. Все потроху, в інертному стані йшло до завершення.
Усе, заєбало мені писати про цю хуйню.