Мішин Олег aka Style)r

У нас на 30 маршруті запустили “новий” тролейбус. Дизайн у нього не дуже, можна вже навчитись робити гарні тролейбуси, у китайців треба вчитись - всі ідеї цуплять. Але це так, тільки зовнішні ознаки, зайшовши у цю банку, я почав все розглядати, розглядав я сьогодні вже 3 раз (3 раз їду в цьому тролейбусі). РЕально, просто залізна банка на колесах, все так не акуратно зроблено, що диву даєшся!Таке враження, що взяли великий лист металу та почали його згортати. Це просто жах! Це щодо дизайну.

Тепер про технічну частину. Ця халупа на колесах, коли їде скрипить, пищить, диркає і т.д. І ще вона була перекошена на одну сторону, просто ахтунг. Я заєбався на цьому металобрухті їхати додому!  Конструктори або жиди, або кончені криворукі дауни. Цікаво, скільки такий кусок лайна коштує?

З п’ятниці по неділю весь Русанівський ліцей поїхав на “Вереснівку”, для когось це була поїздка на природа, а для нас причина відпочити і понажиратись, що ми і зробили.

У понеділок у нас було 4 пари, при чому 3 пари підряд дискретного аналізу + контрольнаНАХ. Я вже не міг дочекатися поки закінчитсья цей жах і ми поїдемо на чесно заробленй відпочинок :]. Я, Комарофф та кост домовились зустрітися на лівобережній біля макдон., Костю ми так і не дочекалися, бо вже запізнювалися на електричку, а в нас ще не було ні пива, ні горілки. Побігли ми до суперкмаркету купувати тару, брали відносно не багато: 1.7 горілки  та 8 літрів пива на двох. Купивши це все ми побігли в метро. Приїхавши на м.Святошино ми зустріли там Коста та пацанів (гиги), як виявилося, ми з комаровим затупили, бо пиво ніхто не брав, замість пива у всіх було по 0.5.

Встигнувши на електричку ми не довго думаючи почали давити (а що ж ще там робити). Три рази пересідали на інші електрички, бо кожна з них їхала не до спартака. У поїзді роздавили літр на 8, коли ми вийшли, на вулиці вже було так темно, що я не бачив свої кросівки. Пройшовши половину шляху ми сілі знову давити (а що ж ще там робити). По дорозі поспівали пісні ОУН-УПА, весело було, правда накиданим йти якось довго було, я взагалі не розумів, що відбуваєтсья, коли ми попали на поляну. Ще трохи подавили в лагері та пішли спати…

Почалася субота. Ранок почався з бойових 50 грам, далі ще 50 + пиво, ми пішли ставити (шукати) каре. Поки шукали каре ми ще пропустили по 50, саме цікаве те, що ефекту не було. Після того, як ми поставили цекаре почалась жрачка, ми пили, пили і ще раз пили, я навіть не знаю скілки ми там випили. Хтось (Макс) знайшов десь трафу, звичайно ж, всі побігли її курити, але щось мені перехотілося, бо і так жодного разу її не курив, а тут починати треба. Накурившися, всіх почало плющити, ржали всі, а мені було не в одному оці. Тут я вирішив конкретно накидатися горілкою, ще й на зло вода закінчилася, так довелося мені запивати пивом. Раз 6 я випив з тими, хто приходив до нас у лагер. Все рівно не брало, поки всі не пішли спати, увалився я на каремат і тут понеслась, так хрєново стало, я 6 годин валявся, поки мене не попустило, хрєново, що я не міг зробити “блюй”, тому далі я не став навантажувати свою печінку, як це робив Вітя. Усі нажраті ходили до 4 годин ночі, поки не попадали спати.

У неділю ми майже з ранку почали збиратися і тут у мене з”їхала стріха (ми нічого не пили) - у багаття летіло все. Тут я погнув (об сосни) банку із сардинами і кинув у багаття, звичайно, воно так ефектно йобнуло, що ми почали туди кидати всі консерви, просто війна почалась.  Просто жир. Ми навіть відео зняли, де Я в головні ролі,  ГИ-ГИ, коли любась надішле поштою, то одразу викладу… Та ще й фотки є, особливо у Віті, там я на всіх фотках набуханий )))

Так я ще ніколи не бухав :]

P.S. Усе, пішов лабу робити…

Ось тут ціавитись почав людьми, так, саме людьми, а якщо точніше, то створювати “портрет” людини, аналізувати її звички і т.д. Якщо чесно, то не знаю , як воно (наука, чи розділ психології, чи ще щось таке) правильно називається. Цікаво, тому хочу спитати, як воно називається, чи є якісь книжки з цього і т.д.? Може хтось читає або читав? Криміналісти схожим займаються…

P.S. А якщо стисло, то я в цьому повний профан, але було б цікаво вникнути.

Матір його за ногу, такого конченого апдуйту, як 17 числа ще небуло. Цікаво, що ці кретини скажуть. Яндекс дає 70% трафу, але з ним найбільше геморою, з таким успіхом всі оптимізатори скоро будуть таблетки їсти після таких апдейтів. Хрєн знає що, головна сторінка вилетіла, інших половина теж, по головному запиту сторінка index.php?linkid=-1&pic=images/фівфів&desc=%C3%фівфів%Eфівфівguage=ru більш релевантна ніж index.php, та індес.хпхп просто немає в індексі, точніше у видачі його нема… АХТУНґ, у мені зараз тільки зла, що це просто…

Раніше думав, що це так, тести срести і все готово, залік - гуляти, але як виявилося це геморой, хоча і з позитивними моментами. Наприклад, щоб отримати 4 автоматом потрібно набрати (це про матан) 75 балів, це при тому, що максимум 100 балів, можна заробити 76 балів, а ще 24 тільки олімпіадникам дають, тобто отримати 4 майже нереально, як наслідок потрібно здавати екзамен.  До того ж, якщо отримуєш 2, то йдеш на перездачу, якщо ще 2, то ще раз, а далі в армію =) І така система по всім предметам, якщо отримав 1 двійку з одного предмету, а з іншого 2 двійки і тільки на 3 раз здав, то все рівно в армію =).

Але є оди позитивний момент, у нас є такий предмет, як фізика. За всю історію КПІ у Кравцова її здало тільки 2 людини на 5 =), здавати її ду-уже геморойно (по відгукам). АЛЕ! Можна автоматом отримати 3!!! І не єба** собі мозок! По всім іншим 5-4 і степендія у кишені =). Навіть  справа не у степендії, а у геморній здачі екзамену + можливість не здати (дуже велика ймоврність).

Фізика мене порадувала. Від цієї оБолонської системи один геморой з’явився, хоча він і вирішив одну проблему )))

Напрягають нас, напрягають і все. Просто срань якась. По 4 пари в день це жорстко, до того ж, коли 3 пари підряд веде КладбісченскаЙА (йобнута тьотя). Тяжко… Приходжу додому в 18:00 сідаю відразу за комп і залажу в інет. Поки додам статті на блог, відповім на своєму форумі, додам шпалери на сайт, проаналізую, почитаю новини, відпровім на інших форумах і т.д. вже настає 21:00, а спати хочеццо, а уроки робити треба =)

P.S. А потім питаєть, як люди стаються алкоголіками!

Усе почалося зранку… Ми збиралися їхати велосипедами на пікнік у Вишгород, зустрілися ми (Я & Брат) з Антоном та його дівчиною десь на м. Героїв Дніпра чи м. Оболонь (десь там). Чекаючи їх на площі в мене спустило колесо - пішли ми по базару шукати, де продають камери. Знайшли ми якогось бомжа, що продавав нам камеру. На питання:  “Чиє виробництво”, він відповів: “Гєрманія”, брат глянув на камеру, де було написано: “ЧАйна” (йопт, де ж ще роблять куму в наші часи), так цей поц скрутився і сказав, що він типу пожарутвав. Правда ми теж лохи, не перевірили камеру, а вона була з диркою (це ма зрозуміли коли колесо качали)…

Я спочатку думав якесь западло зробити цьому бомжу, але все ж таки йому і так життя не посміхається, може йому легше стане від цих 3 гривень, що я витратив на шиномонтаж =) Бомж є бомж.

Далі ми нормально доїхали до місця призначення. І тут, йопт, знову колесо спустило, це був піпєц, знявши камеру ми знайшли у покришці якусь залізну гостру скобу (я її  ще з оболоні возив), що покоцала мені всю камеру. Поїхав на шиномонтаж - заклеїли - поставив - спустило, doh-doh-doh, мудохались, щось хотіли самі зробити, але ні*** не виходило. Вже їдучи додому я вирішив знову заїхати на шиномонтаж, заклеїли - поставив - спустило, А-А-А. Це був накаут, все сил більше не було, подзвонили батькові, який поїхав забирати мене біля “пам’ятника”, але це був не “пам’ятника”, а обеліск (це ж треба було назвати його “пам’ятник”), саме це стало причиною того, що батько мене не знайшов :]

Дійшов я пішака майже до самого Києва )))

Сьогодні з ранку була просто неймовірна “давка”, я спочатку подумав, що це із-за того, що я зайшов у метро біля ринку, але, як виявилося, така “давка” була усюди, спочатку я заносив людей, а потім мене виносили. На станції Хрещатик я зустрів “на виносі” Коста, Гаєвську та Льошу, далі нас утромбували у вагон і я помітив, що за мене трималася якась дівчина (може з переляку :]). Кост почав щось зажртувати, ми всі посміялися, обмінялися з нею посмішками, вона мене просто зачарувала, після чого я неначе закохався  з першого погляду, правда моє кохання покинуло вагон на вокзальній… Треба було мобільний взяти…. Йопт… Як завжди…

А! Ще сьогодні купували ми донати (пончики), так ми бачили мініатюру “Український базар”, тьотя, що продає всіляку батву, сварилася з стрьомною бабусею, почала їй дулі тикати з віконця, потім послала, блін, а я не встиг на таке, хотів на камеру зняти )))