Країна жидів
Зайшов у кімнату, де батько дивиться 1001 передачу “Як ми, політики, дуримо народ”. Дійові особи: жид1, жид2, жид3, жид4, німець, жид5, бидло на лавах. Жиди зібралися перед камерою, щоб обговорити питання знедоленого страшними муками українського народу, але при цьому, жодного слова про проблеми народу сказано не було, оскільки жиди занепокоєні питанням недоторканості (ця недоторканість дешевий піар-хід для виборів) .
А їздити у метро мені не дає нахабна пика іфрєя, що обіцяє навчити заробляти на коливаннях курсів валют (де ви бачили, щоб жидяра вам розповів як він гроші заробляє? Кіно!).
Ось так і живе вся Україна. Не здивуюся, якщо через 20 років жиди отримають статус вищої раси, у яких ми з вами будемо прислугою :). Хоча око тішить статистика, яка каже, що 50% громадян віком від 18 до 35 років не хочуть жити поруч із жидами. За все своє життя бачив тільки 2 хороші людини жидівської національності.
До речі, мій нежить почав потроху проходити завдяки таблеткам цінабзін (якось так) та мега-кльової штуки під назвою інгалятор + листя шавлії! Тепер хоч відносно нормально носом дихати можу.
P.S. Завтра їду в Малі Єбєня на природу (тобто пити) :) Давно вже не бував у селі. Ще чомусь ця поїздка стала актуальна після книжки “Село не люди” (нічого особливого, але книжка сподобалася).
